Круглий стіл, присвячений перебуванню Українських січових стрільців на Наддніпрянщині, зокрема – на території Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині – Кіровоградщина), відбувся в Центральноукраїнському обласному краєзнавчому музеї.
Як відомо, за умовами Брестського мирного договору (березень 1918 року) для допомоги Українській Народній Республіці у боротьбі з більшовиками на територію України зайшли німецькі та австрійські війська, серед яких були й Українські січові стрільці.
Похід фронтових частин У.С.С. Україною почався від Кам’янця-Подільського, звідки вони потягом доїхали до Одеси. Через деякий час стрільці перебрались до Херсону, з Херсону – на Олександрівськ (нині – Запоріжжя), де вступили в бій з більшовиками. У травні 1918 року січові стрільці отримали наказ передислокуватися до Єлисавету (так наше місто позначалось на тодішніх мапах).
Із 14 червня по жовтень 1918 року в Єлисаветі та в навколишніх селах базувався безпосередньо Легіон Українських січових стрільців, а також Вишкіл (навчальний підрозділ) і Кіш (запасний полк) У.С.С. – загалом майже 5000 осіб.
Як зазначає старший науковий співробітник Регіонального центру наукових історико-краєзнавчих досліджень при обласному краєзнавчому музеї Сергій Мілютін, перебуваючи на Наддніпрянщині, українські січові стрільці проявили себе як захисники селянства, як справжні прихильники української державної ідеї, а також, як просвітники з неабиякими творчими здібностями, що відзначено в багатьох документах та спогадах сучасників. Зокрема – в спогадах Софії Тобілевич і Фотія Мелешка, про що науковець розповів у своїй доповіді.
У доповіді «Стрілецька пісня у духовному єднанні українців» доцентка кафедра історії України та всесвітньої історії Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка Інна Вівсяна (авторка науково-популярної монографії «Соборницька місія Українських Січових Стрільців у Наддніпрянщині») навела приклади участі стрільців у культурному житті громади під час їхнього перебування в Єлисаветграді. Гості з Галичини виступали з музичними концертами, влаштовували Шевченківські читання, ставили театральні постановки, у тому числі – на Хуторі «Надія» разом із місцевими трупами. Крім цього, стрільці допомагали селянам по господарству, зокрема – під час жнив.
Перебуваючи у селі Грузьке поблизу Єлисаветграду, січові стрільці справили чотири весілля та написали відому пісню «Мав я раз дівчиноньку чепурненьку».
До Грузького на навчання Вишколу У.С.С. приїжджав і полковник Легіону Українських січових стрільців Василь Вишиваний (ерцгерцог Вільгельм Габсбург-Лотаринзький).
Доповідь про Василя Вишиваного та його проукраїнську діяльність під час круглого столу представив завідувач Регіонального центру наукових історико-краєзнавчих досліджень при Центральноукраїнському обласному краєзнавчому музеї Артем Безшкуренко.
Довідково: у Єлисаветграді штаб Легіону Українських січових стрільців знаходився в приміщенні Земського реального училища (нині – Кропивницький інженерний фаховий коледж Центральноукраїнського національного технічного університету). В 2018 році з нагоди 100-річчя перебування в нашому краї Українських січових стрільців на будівлі коледжу відкрили меморіальну табличку.
