Від грудня 2014 року в Кропивницькому є вулиця Шульгиних, названа так на честь родини Шульгиних: Якова Миколайовича та його синів, Володимира й Олександра. Володимир Шульгин брав участь в обороні залізничної станції Крути від загонів більшовицької армії 29-30 січня 1918 року і загинув у тому бою. 

Яків Шульгін разом зі своєю дружиною Любов’ю та дітьми мешкав у Єлисаветграді в 1893-1896 роках. Саме у цьому місті в них народився син Володимир (1894-1918). 

Під час навчання на історико-філологічному факультеті Київського університету Яків Шульгин, – учень Володимира Антоновича й Михайла Драгоманова, – зацікавився діяльністю «Старої громади» у Києві, організації, що займалася проукраїнською громадською, культурною та просвітницькою діяльністю. 

«Стара громада» друкувала за кордоном (нелегально, через закони російської імперії) український громадсько-політичний і науково-літературний збірник «Громада» під редакцією Михайла Драгоманова. 

Яків Шульгин пожертвував на видання «Громади» весь свій спадок від матері: 12 тисяч рублів! 

Після університету Яків Шульгин викладав у київських та одеських гімназіях, але за свою участь в українському національно-культурному русі в 1879 році був заарештований і засланий на чотири роки до Сибіру.

Володимир Шульгін був організатором Української Студентської Громади в Києві. В часи УНР став членом Виконавчого Губернського Комітету Ради представників Київщини; працював діловодом Адміністративно-політичного відділу Генерального Секретарства внутрішніх справ. Загинув у бою під Крутами. Похований на Лук’янівському кладовищі у Києві. 

Старший син Шульгиних Олександр (1889-1960) входив до складу Центральної ради як генеральний секретар міжнаціональних справ. З 1918 року – посол УНР в Болгарському царстві. Входив до делегації УНР на мирній конференції в Парижі (1919 рік). В 1920 році став головою української делегації на першій асамблеї Ліги Націй у Женеві. В 1926 році Олександр Шульгин був призначений міністром закордонних справ УНР в екзилі, в 1939-1940 очолював уряд УНР у вигнанні. 

Послідовно виступав проти більшовицького терору в УРСР, неодноразово намагався привернути увагу західного суспільства до Голодомору в Україні. 

Після завершення Другої світової війни і до своєї смерті в 1960 році Олександр Шульгин займався науковою і викладацькою діяльністю та опікувався проблемами біженців, осіб без громадянства та вчених у вигнанні. Помер у Парижі, похований на кладовищі містечка Сарсель. 

16 грудня 2014 року Кіровоградська міська рада прибрала з карти міста ім’я радянського діяча Калініна, встановивши нову назву «Вулиця родини Шульгиних» на честь українських патріотів Якова, Володимира та Олександра Шульгиних.