У 1943 році на території Кіровоградської області, за свідченням одного з досліджень, діяли близько 1100 підпільників Організації українських націоналістів. 341 підпільна ланка була організована в чотири окружні та 12 районних проводів ОУН. Найбільше інформації збереглось про діяльність загону УПА керівника Кіровоградського обласного проводу ОУН Осипа (Йосипа) Безпал(ь)ко на псевдо «Андрій», «Задорожний», «Остап».
Як зазначається в статті, опублікованій у науково-краєзнавчому віснику «Між Бугом і Дніпром. Випуск ІІ», вперше про діяльність Осипа Безпалька в Кіровоградській області згадали місцеві краєзнавці Петро Кизименко та Геннадій Коган, посилаючись на персональні свідчення колишнього учасника тих подій Івана Ірклієнка (Олександрівський район), який був особисто знайомий з Безпальком, а також співпрацював із ним у підпіллі.
У 1942 році Осип Безпалько (уродженець Золочівського району Львівської області) опікувався націоналістичним підпіллям на території Піщанобрідського району, станції Помічна та Межирічківської агрошколи в Голованівському районі.
Як згадувалось у матеріалах радянської кримінальної справи стосовно підпільниці ОУН Ганни Німець, «Остап» був членом Південного крайового проводу ОУН, з початку 1943 року – член Дніпропетровського обласного проводу ОУН, а в березні 1943 переведений на посаду керівника Кіровоградського обласного проводу ОУН.
Осип Безпалько (на фото - крайній праворуч) тримав зв’язки з осередком оунівського підпілля в Кіровограді, зокрема, з Михайлом Добровольським. У 1942 році «Остап» кілька разів приїжджав із Помічної до Кіровограда.
Крім роботи в підпіллі ОУН, «Остап» був організатором та командиром загону УПА в районі Холодного Яру. За архівними даними, перший відділ загону нараховував 14 повстанців і був створений «Остапом» в селі Соснівка Олександрівського району в серпні 1943 року.
До складу відділу входили партизани з різних куточків України, від Львова до Маріуполя. Зокрема, заступником командиру загону був 27-річний військовий із прізвищем Усенко на псевдо «Олесь» – колишній офіцер Червоної армії родом із Дніпропетровська.
Загін «Остапа» базувався в селі Розумівка Олександрівського району. Партизани діяли на території Федварського, Чутянського та Кам'янського лісів: здійснювали бойові акції проти представників окупаційних органів влади та радянського активу; протидіяли окупаційній політиці нацистів; проводили серед місцевого населення агітаційно-роз’яснювальну роботу з розповсюдженням націоналістичної літератури з подальшим залученням до загону УПА місцевих мешканців.
Осип Безпалько
Після розгрому німцями восени 1943 року Олександрівського окружного штабу ОУН, «Остап», за вказівкою Центрального проводу ОУН, перейшов у район Умані для з’єднання із загонами УПА, які мали прийти з території Волині.
Перебуваючи в Умані, Осип Безпалько продовжував виконувати обов’язки обласного провідника Кіровоградської області. Керував роботою націоналістичного підпілля на території Уманського, Христинівського, Бабанського, Ладиженського, Букського районів тодішньої Київської області; Хмелівського, Новоархангельського та Чигиринського районів, що входили до складу Кіровоградської області; також – частково на території Одеської області.
Зв'язок із підпіллям ОУН на Кіровоградщині та відділами УПА в Олександрівському, Маловисківському та Хмелівському районах здійснювався «Остапом» через зв’язкову «Галину» (справжнє ім’я Олександра Вікторова-Бенецька), жительку села Красносілки Олександрівського району.
Для створення загонів УПА на допомогу «Остапові» Центральний провід ОУН (Б) направив кількох досвідчених військових, серед яких був полковник УПА «Сталевий». Так утворився загін УПА під назвою «Граніт». Чисельність загону складала 54 особи: жителі Кіровоградщини й Уманщини, а також вихідці з Західної України.
Основними районами дислокації загону стали лісові масиви на території Голованівського району Кіровоградської області (Голочанський ліс), Уманського району Черкаської області (Погорілівський ліс) та Ладиженського району Вінниччини, де загін «Граніт» вступав у бойові сутички з військовими частинами Вермахту та румунської армії.
Під час одного з маршів 14 жовтня 1943 року відділи «Остапа» та «Кості» дали бій німецькій жандармерії біля села Семидуби Голованівського району.
Наприкінці 1943 року «Остап» перебував в Умані. Тоді ж там знаходився і керівник Південного крайового проводу ОУН «Юрко» (Василь Кук, згодом – останній головнокомандувач УПА).
Осип Безпалько загинув 3 серпня 1947 року в селі Теляче Підгаєцького району Тернопільської області – після бою з оперативно-військовою групою УМДБ УРСР по Тернопільській області, застрілився з власного пістолета.
Дослідники-краєзнавці стверджують, що на території Кіровоградської області загони УПА діяли до кінця 1940-х років.
Підготовлено за матеріалами публікацій краєзнавців Володимира Пилипишина, Сергія Хмари та Федора Шепеля.
Частково історія УПА на Кіровоградщині описана в розділі «Невідома війна» книжки Петра Кизименка та Геннадія Когана «Пам’ять степів: Історичні нариси з історії Кіровоградщини».
На згадану тему в 2022-2023 роках у Кропивницькому видано дві книги: «ОУН і УПА на Центральноукраїнських землях. Документи та матеріали» (впорядники Борис Шевченко та Сергій Хмара); «Призабуті імена підпілля ОУН на центральноукраїнських землях» (автор – Федір Шепель).
