Продовження. Початок тут  

Німці одразу почали відновлювати виробництво з метою постачання для рейху та своєї армії продукції і продовольства. В Кіровограді діяло близько 100 підприємств, серед яких було 64 дрібних підприємств та майстерень: пральня, слюсарня, столярня, бляхарня, кравецькі, годинникова, взуттєві, штампувальні, свічкова майстерні, кузня. 

У жовтні 1941 року Кіровоградська міськуправа затвердила план побудови Лелеківського водозабору на 4000 кубічних метрів. Здійснювалися роботи по забрукуванню дороги Аджамка – Нова Прага. 

Для потреб вермахту використовувалися шкірзаводи у Бобринці, Златополі, Кіровограді, Чигирині. Працювали спиртозаводи у Кам’янці, Косарах, Кіровограді, Малій Висці. Відновили виробництво цукру заводи в Олександрівці, Малій Висці, Капітанівці, Саблино-Знам’янці, Кам’янці. 

Із кінця вересня 1941 року в Кіровограді почали діяти міський банк і ревізійний орган нагляду за районними касами і аудитом. Облконтора Сільгоспбанку почала надавати позики під 4-4,5% річних на 3-6 місяців для громадських і державних дворів, трансформованих із колгоспів і радгоспів, МТС, кооперативів.

Окупаційною адміністрацією були введені державні і місцеві податки. Зокрема, Кіровоградська управа встановила податок на житлове і комунально-побутове будівництво. У Кіровограді були зареєстровані як платники податків 6890 власників будинків, 684 кустарі та ремісники, 2151 власник худоби, 51 підприємство та організація. 

За матеріалами книги Василя Даценка «Щоб пам’ятали. Кіровоградщина в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945)» (Кіровоград: «Імекс-ЛТД», 2009).