Окупація Кропивницького (Кіровограда) тривала з 5 серпня 1941 року по 8 січня 1944 року – майже два з половиною роки. Звичайні мешканці Кіровоградщини окупацію зустріли по-різному: хто – супротивом, хто – колаборацією, але більшість намагались просто вижити в нових реаліях (частина 3).

Продовження. Початок: частина 1 https://oblrada.kr.ua/event/090520241455; частина 2 https://oblrada.kr.ua/event/240520240952

Середні розміри заробітної плати населення окупованої території були такими: квалiфiкований робітник одержував 400 крб. на місяць, бухгалтер – 500, друкарка – 400 крб. Ставки фахiвцiв та керiвникiв сягали вiд 900 до 1500 крб. Але гроші, якi одержувало населення за свою роботу, були фактично знецiненi. Влітку 1942 року один кілограм хліба продавався за 150 крб. (при офiцiйнiй цiнi в 1,7 крб./кг); один літр молока – 20 крб., один літр соняшникової олії – 280 крб. Вже у березні 1943 року пуд борошна коштував 15 тис. крб., один кілограм печеного хліба – 400 крб., один кілограм сала – 6 тис. крб., склянка солi – 300 крб. 

Усі послуги, що надавалися населенню, також були платними, Так, хворий за день перебування в лiкарнi сплачував 20 крб., за прийом лікарем – 10 крб. 

Також була встановлена неофiцiйна такса за звiльнення вiд виконання примусових робіт, яка коштувала 500 крб., вiд вивезення до Німеччини – вiд 5000 до 10 000 крб. 

Далі буде. 

За матеріалами книги Василя Даценка «Щоб пам’ятали. Кіровоградщина в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945)» (Кіровоград: «Імекс-ЛТД», 2009).